The second poem in Three Hundred Poems by Lina Kostenko, page 7. Originally untitled.
Напитись толосу твого
Ліна Костенко
Напитись голосу твого,
того закоханого струму,
тієї радості і суму,
чаклунства дивного того.
Завмерти, слухати, не дихать,
зненацька думку перервать.
Тієї паузи безвихідь
красивим жартом рятувать.
Слова натягувать, як луки,
щоб вчасно збити на льоту
нерозшифрованої муки
невідворотну німоту.
Триматись вільно й незалежно,
перемовчати: хто кого.
І так беззахисно й безмежно
чекати голосу твого!
To Slake My Thirst Upon Your Voice
Lina Kostenko
To slake my thirst upon your voice,
upon that stream of loving madness,
that jubilation and that sadness,
to taste strange magic and rejoice.
To listen in attentive rapture
so keenly I forget my thought.
To wrestle free of quiet’s capture
with jests so desperately sought.
To drink your words as if to borrow
the strength I’ll need to break the dull
and unintelligible sorrow
of the inevitable lull.
To let our sudden silence sever
our words from us as if by choice.
And so defenselessly forever
to wait to savor your sweet voice!