Що ти будеш згадувати про ці часи?
Сергій Жадан
Що ти будеш згадувати про ці часи?
Адже пам’ять змиває всі голоси,
адже пам’ять не пам’ятає жодних імен, жодних назв,
але ти все одно згадуй, згадуй про кожного з нас.
Згадуй про нашу закоханість у твоє лице,
навіть якщо тобі це не подобалось – згадуй про це,
навіть якщо ти не вірила в серйозність наших хвороб,
навіть якщо не сумнівалась у марності наших спроб,
навіть якщо не зможеш згадати наших імен,
і якщо тебе завжди дратував колір наших знамен,
мова наших освідчень,
біографії наших святих,
кількість у наших будинках зброї, вина і книг.
Згадуй усе, що ми писали тобі в листах,
згадуй, скільки нас полягло в чужих містах,
згадуй, скільки з нас зламалося й продалось,
згадуй, хоча б між іншим,
хоча б когось.
Згадуй, як ми ловили твої слова,
згадуй наші поразки й наші дива,
нашу вірність, нашу відвагу, наші страхи,
носи при собі нашу любов, ніби старі гріхи.
Без тебе нічого не буде, хочеш чи ні.
Наші серця, як підводні міни, стоять в глибині.
Згадуй кожну з утеч, згадуй кожну з атак –
скільки зможеш, хоча б до смерті, хоча би так.
What Will You Remember About These Times?
Serhiy Zhadan
What will you remember about these times?
For memory washes away all voices and all of their lines,
for memory does not remember a name or what anything’s called,
but still you must remember, remember us all.
Remember the way we fell in love with your face,
remember it even if you never liked it in the first place,
even if you did not believe how ill we were when you heard our cries,
even if you did not doubt the futility of all of our tries,
even if our names have been lost between memory’s crags,
and even if you were always annoyed by the hue of our flags,
the language of our confessions,
the saints’ lives in our tomes,
the amount of wine, weapons, and books in our homes.
Remember all of the things that we wrote in our letters to you,
remember how many of us fell in cities we never knew,
remember how many of us broke and were sold — oh, you must
remember, at least among other things,
at least one of us.
Remember how we caught your words without cease,
remember our miracles and our retreats,
our faith and our fears and our courage in wins,
and keep our love with you like primeval sins.
There will be nothing without you, whether you like it or not.
Our hearts are like naval mines that stand in the depths, even if you forgot.
Remember every recoil — recall every attack —
as much as you can, at least until death, at least that.