The fourth poem in Three Hundred Poems by Lina Kostenko, page 9. Originally untitled.
За гріх щасливості в неслушний час
Ліна Костенко
За гріх щасливості в неслушний час
належиться покута і покара.
Над віражами карколомних трас
я тільки жінка з крилами Ікара.
Розтане віск — я в море упаду
ізахлинуся морем, як тобою.
Ції жаги некликану біду
лише твоєю ніжністю загою.
Стоять в шибках осінні вітражі.
Забути все. Піти — не озирнутись.
Ти здатен на смертельні віражі.
Ми не могли у світі розминутись.
The Sin of Great and Yet Untimely Bliss
Lina Kostenko
The sin of great and yet untimely bliss
brings punishment and pain the sinner weathers.
Above that great Icarian abyss,
I am a woman dressed in wax and feathers.
The wax will melt. I’ll fall into the sea
and struggle, overwhelmed by your deep ocean.
The uncalled anguish of this thirst in me
I’ll only cure by your divine devotion.
The window now shows autumn. Life persists.
Forget the past and make a firm decision.
You are prepared for deadly turns and twists.
In this world we could not avoid collision.