Page 21 in Three Hundred Poems by Lina Kostenko.
І як тепер тебе забути
Ліна Костенко
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
я ще ніколи не пила.
Такої чистої печалі,
такої спраглої жаги,
такого зойку у мовчанні,
такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші,
такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не вірші,
а квіти, кинуті тобі.
And How Am I Now to Forget You
Lina Kostenko
And how am I now to forget you?
My soul has wandered to the shore.
Such poisons strange as I’ve been led to
I’d never taken up before.
Such sorrow as unsullied science,
such breathless, burning, searing lust,
such violent shrieking in the silence,
such luminescence in the dust.
Such quiet from the cosmic forces,
such endlessness within a day!…
Maybe these aren’t even verses,
but flowers tossed across your way.