The fifth poem in Three Hundred Poems by Lina Kostenko, page 10. Originally untitled.
Отак пройду крізь твій великий подив
Ліна Костенко
Отак пройду крізь твій великий подив
не зачеплюсь об лагідні слова.
Ти Вельзевул. По душу теж приходив.
Аяне віддала її — й жива.
У тебе з вуст пашіло біле полум’я.
Аби ж то й окошилося на тім.
Ти був високий, наче сонце полудня,
і сумнівам скорочувалась тінь.
Таким лишись. А я піду у зливи.
Молитись пням… Такі тотальні пні…
Я нелюблю нещасних. Я щаслива.
Моя свобода завжди при мені.
And So I’ll Pass Through Your Admiring Purview
Lina Kostenko
And so I’ll pass through your admiring purview,
not getting caught on gentle words you give.
Beelzebub came for my soul before you,
and I did not give in to him, and live.
Pale fire licked your lips with every bromide.
If only that foul flame were then put out.
You towered high above like sun at noontide.
Your light shortened the shadow of each doubt.
Stay as you are. I’ll walk towards the thunder.
I’ll pray to stumps… such universal things.
Loving your grief would tear my joy asunder.
From every thunderstorm, my freedom rings.